Знаю

Я знаю, що зник, я знаю що втік

Знаю в очах, що упав я твоїх.

Знаю крок кожен, який зробиш ти, знаю наступний, який буде мій

Знаю, той шлях, що обрав я своїм

Знаю образило, що в глибині

Знаю цей образ, що серед руїн збудований був, його кличуть моїм

Знаю, той безлад, який я вчинив

Знаю хто батько мій, хто його син

Знаю, що бачив тебе вдалині, у той перший раз, де була в самоті

Так, друзів неначе в музеї картин, я знаю що зайвим не був я тобі, ділили ми світ ділили, і сни

І знав я тоді всі ваші плітки, і знав, що кінець він повинен прийти

Знаю, кінець - це не завжди біль

Знаю, що голос він назавжди мій

Знав, що крикну: "Зажди-но, постій!"

Знаю біль зникне немов, наче тінь, що для перемоги не треба цей бій

Я знаю щасливим, що буду колись

Я знаю утім і кажу, що собі

Знаю той гул, що гудить в голові, начебто мій не спокійний сусід, стіни дірявить, мій череп наскрізь

Стікає мій глузд, втрачаю думки

Знаю свій штрих, знаю свій крик

Знаю, що успіх не буде легким

Знаю, що він не постійний як сніг, буває, що гине при погоді ясній

Знаю слова, що потрібні в житті

Знаю на пам'ять свої всі пісні

Знаю важливості вчинків людських, знаю можливості вкриті в душі